Відповідно до статті 179 КЗпП та статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР за бажанням жінки в період її перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За частиною сьомою статті 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII матерям, які в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вийшли працювати в режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, допомога по догляду за дитиною виплачується в повному розмірі.

Оскільки згідно з підпунктом 2 пункту 23 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751 (далі — Порядок), виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється з дня початку виконання трудових обов’язків особою, яка доглядає за дитиною, для продовження отримання цієї допомоги особі необхідно подати до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання довідку з місця роботи про початок виконання трудових обов’язків на умовах неповного робочого часу або вдома в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 20 Порядку).

Якщо особа вийде працювати на умовах повного робочого часу або оформить відпустку у зв’язку з навчанням, то протягом п’яти днів після видання наказу про припинення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку роботодавець має повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи. В іншому випадку підприємство несе відповідальність за шкоду, заподіяну державі внаслідок несвоєчасного повідомлення, і відшкодовує її в установленому законом порядку (п. 48 Порядку).

Відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день (тиждень). В останньому випадку зміни до трудового договору вносяться після подання працівником відповідної заяви та видання наказу про встановлення йому неповного робочого часу. Конкретна тривалість роботи й умови її виконання мають бути визначені угодою між працівником і роботодавцем.

Водночас, на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що перебуває під її опікуванням, роботодавець зобов’язаний встановити їй неповний робочий час тієї тривалості, про яку вона просить. Оплата праці в таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

З огляду на зазначене, роботодавець не має права відмовити жінці, яка в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виявить бажання працювати на умовах неповного робочого часу, і зобов’язаний встановити тривалість робочого часу, про яку вона просить.

Зауважимо, що чинне законодавство не встановлює обмежень щодо тривалості неповного робочого часу, за якої зберігається виплата допомоги по догляду за дитиною. Неповним є робочий час, менший за встановлені норми. Він може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення кількості робочих днів протягом тижня і кількості годин роботи протягом дня.

Після встановлення неповного робочого часу працівниця має право на продовження виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Для цього їй необхідно подати до органу праці та соціального захисту населення довідку з місця роботи про встановлення їй режиму неповного робочого часу.

Слід мати на увазі, що закон не визначає, де саме особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має працювати на умовах неповного робочого часу — на тому підприємстві, на якому їй надано відпустку для догляду за дитиною, чи на іншому. Якщо особа працюватиме на іншому підприємстві на умовах неповного робочого часу, то з нею має укладатися трудовий договір про роботу за сумісництвом.

Для сумісників — працівників державних підприємств законодавством установлено обмеження тривалості робочого часу (не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний). Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Якщо працівниця, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною за основним місцем роботи, працюватиме на іншому підприємстві на умовах неповного робочого часу, вона не буде позбавлена права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.